викладач зарубіжної літератури
Кременчуцький педагогічний коледж
імені А. С. Макаренка
м. Кременчук
Пономаренко С. М.
методист
Кременчуцький педагогічний коледж
імені А. С. Макаренка
м. Кременчук
ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ПЕДАГОГА
Стрімкий розвиток цифрових технологій обумовив виникнення ще одного виміру менеджменту освіти – цифрової репутації або е-репутації.
Цифрова репутація – це громадська думка, соціальна оцінка, усталені уявлення про когось або щось, що впливає на ставлення суспільства до цієї особи чи об'єкта та формується на основі зображень, статусів, публікацій, висловлювань в Інтернеті. «Підмочена» цифрова репутація може датися взнаки на кар‘єрі, партнерських відносинах та навіть у простих людських стосунках.
Цифрова репутація формується в тому числі й на основі цифрового іміджу, але все ж категорія репутації є складнішим психологічним поняттям у порівнянні з категорією іміджу: на відміну від іміджу, репутацію не можна створити або змінити відразу, вона формується поступово, роками й навіть десятиліттями.
Сьогодні, коли кожен користувач залишає «цифровий слід» в Інтернеті, а інформація розповсюджується дуже швидко, що іноді призводить до утворення так званої «репутаційної ями» або «репутаційної лавини», репутаційні ризики збільшуються.
Завдяки швидкому прогресу цифрових технологій кожен бажаючий отримує доступ до величезної кількості інформації про вас: звички, покупки, фінанси, професійні й особисті контакти, фізичне місцезнаходження. У світі, де технології дозволяють компаніям та окремим людям не лише збирати всі ці дані, але й швидко та точно агрегувати та аналізувати їх, наші цифрові репутації стають нашою найціннішою валютою, а формування позитивної цифрової репутації – нагальною потребою.
Сьогодні в розвинених країнах цифрова репутація часто визначає, як люди бачать та сприймають вас і що вони готові для вас зробити, наприклад: чи дадуть вам кредит, чи здадуть нерухомість в оренду, чи візьмуть вас на роботу й скільки будуть платити. Цифрова репутація може навіть вплинути на ваші перспективи шлюбу [1].
Роботодавці вже почали використовувати е-репутація претендентів, щоб отримувати інформацію про їхній характер та придатність до роботи [2]. Вже давно існують компанії з управління цифровою репутацією, які займаються її аналізом та приховуванням негативної інформацію про клієнта в Інтернеті. Все це підтверджує важливість е-репутації в сучасному світі, роль якої в майбутньому буде лише зростати.
В Україні проблема цифрової репутації майже не досліджувалась, хоча в світі вже існує значна кількість публікацій, присвячених цій категорії, серед яких можна виділити книгу Майкла Фертіка та Девіда Томпсона The Reputation Economy: How to Optimize Your Digital Footprint in a World Where Your Reputation Is Your Most Valuable Asset та низку статей в наукових часописах та збірниках конференцій. Але найчастіше в них йдеться про цифрову репутацію в сферах бізнесу або науки. Проблема ж цифрової репутації педагогів залишається майже недослідженою.
Серед засобів формування цифрової репутації педагога можна виділити кілька основних: 1) створення власного контенту; 2) створення персонального веб-ресурсу; 3) самопрезентація в соціальних мережах; 4) матеріали в незалежних джерелах. Ми спробуємо визначити особливості їхньої реалізації й ефективність.
1. Створення власного контенту. У процесі професійної діяльності педагог створює велику кількість різноманітних медіатекстів: текстових (статей, методичних та дидактичних матеріалів), візуальних (схем, діаграм, світлин, малюнків, презентацій тощо), аудіовізуальних (відео). Будучи розміщеними на освітянських сайтах, спеціалізованих майданчиках (YouTube, SlideShare) під власним іменем або надрукованими у фахових виданнях, вони добре індексуються пошуковими системами та сприяють висвітленню методичної, наукової, виховної, організаційної роботи та суспільної діяльності педагога. При цьому потрібно ретельно дотримуватися принципів академічної доброчесності, не допускаючи академічного плагіату, яким є в тому числі й відтворення опублікованих текстів, візуальних та аудіовізуальних творів, компіляцій даних без зазначення авторства [5].
2. Створення персонального веб-ресурсу (сайту або блогу) теж є потужним інструментом формування позитивної цифрової репутації педагога, адже сприяє реалізації цілої низки цілей, пов‘язаних із цією категорією: презентації свого педагогічного досвіду, власних досягнень та досягнень учнів великій аудиторії, популяризації власної творчості, участі в професійних конкурсах, досягненню суспільного визнання тощо. До речі, реалізації цих же цілей сприяє й інформація про педагога на офіційних сайтах закладів освіти та сайтах органів управління освітою.
Але слід зазначити, що після буму, який пережили персональні освітні сайти в Україні в середині 2010-х, їхня популярність знижується, що проявляється, в першу чергу, в зменшенні кількості відвідувачів. Основними причинами цього, на наш погляд, є переміщення інтернет-активності педагогів у соціальні мережі (в першу чергу, у Facebook) та часто імперативний характер практик створення персональних сайтів вчителями, що призвело до захаращення українського освітнього веб-простору неякісними та неактивними сайтами.
3. Самопрезентація в соціальних мережах останнім часом відіграє все більшу роль у формуванні е-репутації, вирішуючи ті ж завдання, що й самопрезентація на власному сайті. До того ж активність у соціальних мережах на кілька порядків вища: читачі набагато активніше реагують на публікації та коментують їх. Також традиційно в соціальних мережах люди відвертіше висвітлюють свої політичні, релігійні переконання, громадянську позицію, естетичні смаки, особисте життя тощо. Іноді це може призвести до курйозних випадків: так можна згадати хоча б історію двічі за сім місяців звільненої з формулюванням «за амopaльну поведінку» виховательки дитячого садка на Рівненщині Віти Черешньовської, яка розмістила в соцмережі світлини, на яких вона в купальнику, й справа якої розглядалася аж у Верховному суді України.
4. Матеріали в незалежних джерелах. Все ж основою е-репутації є інформація з незалежних авторитетних джерел, якими ані персональні сайти, ані офіційні сайти закладів, ані соціальні мережі вважати не можна. Тому настільки важливими є позитивні публікації на сторонніх ресурсах (освітніх сайтах, сайтах місцевих періодичних видань тощо). Це можуть бути інтерв‘ю, інформація про досягнення педагога і його вихованців, про суспільну діяльність тощо. Але зрозуміло, що про педагога можуть бути й негативні публікації (скарги, скандали, навіть судові процеси), адже відомо, що негативна інформація викликає більший інтерес, а робота освітян (як і робота медиків, поліцейських, чиновників) завжди під пильною увагою мас-медіа. Тому для формування цифрової репутації є важливим, щоб при запиті, наприклад, «ПІБ педагога» на перших сторінках видачі в пошукових системах була лише позитивна інформація.
Ще одним інформаційним майданчиком для формування цифрової репутації є Вікіпедія – один із найавторитетніших сайтів у світі. Стаття про людину у Вікіпедії є елементом престижу; вона гарно індексується пошуковими системами й зазвичай потрапляє на перші місця у списку видачі. Не випадково зараз багато бізнесменів, політиків, громадських діячів прагнуть «потрапити» до Вікіпедії, про що свідчать як запеклі дискусії щодо значимості об‘єктів статті на службових сторінках самої онлайн-енциклопедії, так і існування українських та світових «фірм» (наприклад, WikiBusiness), які пропонують послуги створення, захисту від видалення статей, доповнення статей позитивною інформацією та видалення негативної. У січні 2020 року ГО «Вікімедіа Україна» в своєму блозі навіть опублікувала попередження, в якому закликала не користуватися такими «послугами» й не платити шахраям, адже ніякої гарантії вони надати не можуть [4].
Педагогу «потрапити» у Вікіпедію достатньо важко, адже критерії значимості для діячів освіти досить суворі: навіть звання «Заслужений вчитель України» не є автоматичною «перепусткою». Значимими для українськомовного розділу Вікіпедії є лауреати відомих міжнародних і українських конкурсів, премій у своїй галузі; автори публікацій у провідних наукових журналах; автори великих довідкових видань, підручників (навчальних посібників) для початкової, середньої і вищої школи, які використовуються за межами навчального закладу, в якому працював чи працює автор; автори значної кількості науковопопулярних публікацій на широко відомих Інтернет-ресурсах, у журналах тиражем не менше 1000 примірників, книг тиражем не менше 500 примірників; розробники оригінальної методики освіти, що викликала резонанс у професійному педагогічному співтоваристві та в суспільстві загалом [3].
Написання статті у Вікіпедію про себе або про знайому людину категорично не заборонено, але не вітається через конфлікт інтересів. Отже, краще вже «дочекатися», поки особою не зацікавиться сторонній редактор Вікіпедії. Також слід пам‘ятати, що до статті може бути додана як позитивна, так і критична інформація, і якщо критика підтверджена авторитетними джерелами, то вона не може бути видалена з Вікіпедії. До речі, в українськомовному розділі Вікіпедії є кілька прикладів, коли діячі науки й освіти намагалися вилучити критичну інформацію про себе, залучаючи до дискусій на сторінках обговорення статей колег, підлеглих та студентів (приклади конкретизувати не будемо з етичних міркувань). Усі ці спроби закінчилися невдало.
Отже, створення та популяризація власного контенту, потужна саморозповідь розширює й поглиблює особисту цифрову репутацію, сприяє привабливому позиціонуванню стосовно потенційних інших. Вираження власної індивідуальності через смисли та історії, візуалізацію, розповіді про діяльність, що містяться в особистих профілях, на персональних та незалежних ресурсах, впливають на професійну цифрову репутацію педагога, управління якою є своєрідною спробою подолати розбіжність між тим, як особа сприймає себе, й тим, як її бачать інші.
1. Fertik M. The Reputation Economy: How to Optimize Your Digital Footprint in a World Where Your Reputation Is Your Most Valuable Asset / Michael Fertik, David C. Thompson, 2015. – 256 с.
2. Lieb R. How Your Content Strategy Is Critical For Reputation Management [Електронний ресурс] / Rebecca Lieb // Marketing Land. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: https://marketingland.com/how-your-content-strategy-is-critical-forreputation-management-16073.
3. Вікіпедія:Критерії значимості/Особи [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Критерії_значимості/Особи.
4. Говор Д. ГО «Вікімедіа Україна» попереджає: користуючись Вікіпедією, не платіть шахраям! [Електронний ресурс] / Дмитро Говор // Вікімедіа Україна. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://wikimediaukraine.wordpress.com/2020/01/23/wiki-fraud/.
5. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 No 2145-VIII.
Цифрова репутація формується в тому числі й на основі цифрового іміджу, але все ж категорія репутації є складнішим психологічним поняттям у порівнянні з категорією іміджу: на відміну від іміджу, репутацію не можна створити або змінити відразу, вона формується поступово, роками й навіть десятиліттями.
Сьогодні, коли кожен користувач залишає «цифровий слід» в Інтернеті, а інформація розповсюджується дуже швидко, що іноді призводить до утворення так званої «репутаційної ями» або «репутаційної лавини», репутаційні ризики збільшуються.
Завдяки швидкому прогресу цифрових технологій кожен бажаючий отримує доступ до величезної кількості інформації про вас: звички, покупки, фінанси, професійні й особисті контакти, фізичне місцезнаходження. У світі, де технології дозволяють компаніям та окремим людям не лише збирати всі ці дані, але й швидко та точно агрегувати та аналізувати їх, наші цифрові репутації стають нашою найціннішою валютою, а формування позитивної цифрової репутації – нагальною потребою.
Сьогодні в розвинених країнах цифрова репутація часто визначає, як люди бачать та сприймають вас і що вони готові для вас зробити, наприклад: чи дадуть вам кредит, чи здадуть нерухомість в оренду, чи візьмуть вас на роботу й скільки будуть платити. Цифрова репутація може навіть вплинути на ваші перспективи шлюбу [1].
Роботодавці вже почали використовувати е-репутація претендентів, щоб отримувати інформацію про їхній характер та придатність до роботи [2]. Вже давно існують компанії з управління цифровою репутацією, які займаються її аналізом та приховуванням негативної інформацію про клієнта в Інтернеті. Все це підтверджує важливість е-репутації в сучасному світі, роль якої в майбутньому буде лише зростати.
В Україні проблема цифрової репутації майже не досліджувалась, хоча в світі вже існує значна кількість публікацій, присвячених цій категорії, серед яких можна виділити книгу Майкла Фертіка та Девіда Томпсона The Reputation Economy: How to Optimize Your Digital Footprint in a World Where Your Reputation Is Your Most Valuable Asset та низку статей в наукових часописах та збірниках конференцій. Але найчастіше в них йдеться про цифрову репутацію в сферах бізнесу або науки. Проблема ж цифрової репутації педагогів залишається майже недослідженою.
Серед засобів формування цифрової репутації педагога можна виділити кілька основних: 1) створення власного контенту; 2) створення персонального веб-ресурсу; 3) самопрезентація в соціальних мережах; 4) матеріали в незалежних джерелах. Ми спробуємо визначити особливості їхньої реалізації й ефективність.
1. Створення власного контенту. У процесі професійної діяльності педагог створює велику кількість різноманітних медіатекстів: текстових (статей, методичних та дидактичних матеріалів), візуальних (схем, діаграм, світлин, малюнків, презентацій тощо), аудіовізуальних (відео). Будучи розміщеними на освітянських сайтах, спеціалізованих майданчиках (YouTube, SlideShare) під власним іменем або надрукованими у фахових виданнях, вони добре індексуються пошуковими системами та сприяють висвітленню методичної, наукової, виховної, організаційної роботи та суспільної діяльності педагога. При цьому потрібно ретельно дотримуватися принципів академічної доброчесності, не допускаючи академічного плагіату, яким є в тому числі й відтворення опублікованих текстів, візуальних та аудіовізуальних творів, компіляцій даних без зазначення авторства [5].
2. Створення персонального веб-ресурсу (сайту або блогу) теж є потужним інструментом формування позитивної цифрової репутації педагога, адже сприяє реалізації цілої низки цілей, пов‘язаних із цією категорією: презентації свого педагогічного досвіду, власних досягнень та досягнень учнів великій аудиторії, популяризації власної творчості, участі в професійних конкурсах, досягненню суспільного визнання тощо. До речі, реалізації цих же цілей сприяє й інформація про педагога на офіційних сайтах закладів освіти та сайтах органів управління освітою.
Але слід зазначити, що після буму, який пережили персональні освітні сайти в Україні в середині 2010-х, їхня популярність знижується, що проявляється, в першу чергу, в зменшенні кількості відвідувачів. Основними причинами цього, на наш погляд, є переміщення інтернет-активності педагогів у соціальні мережі (в першу чергу, у Facebook) та часто імперативний характер практик створення персональних сайтів вчителями, що призвело до захаращення українського освітнього веб-простору неякісними та неактивними сайтами.
3. Самопрезентація в соціальних мережах останнім часом відіграє все більшу роль у формуванні е-репутації, вирішуючи ті ж завдання, що й самопрезентація на власному сайті. До того ж активність у соціальних мережах на кілька порядків вища: читачі набагато активніше реагують на публікації та коментують їх. Також традиційно в соціальних мережах люди відвертіше висвітлюють свої політичні, релігійні переконання, громадянську позицію, естетичні смаки, особисте життя тощо. Іноді це може призвести до курйозних випадків: так можна згадати хоча б історію двічі за сім місяців звільненої з формулюванням «за амopaльну поведінку» виховательки дитячого садка на Рівненщині Віти Черешньовської, яка розмістила в соцмережі світлини, на яких вона в купальнику, й справа якої розглядалася аж у Верховному суді України.
4. Матеріали в незалежних джерелах. Все ж основою е-репутації є інформація з незалежних авторитетних джерел, якими ані персональні сайти, ані офіційні сайти закладів, ані соціальні мережі вважати не можна. Тому настільки важливими є позитивні публікації на сторонніх ресурсах (освітніх сайтах, сайтах місцевих періодичних видань тощо). Це можуть бути інтерв‘ю, інформація про досягнення педагога і його вихованців, про суспільну діяльність тощо. Але зрозуміло, що про педагога можуть бути й негативні публікації (скарги, скандали, навіть судові процеси), адже відомо, що негативна інформація викликає більший інтерес, а робота освітян (як і робота медиків, поліцейських, чиновників) завжди під пильною увагою мас-медіа. Тому для формування цифрової репутації є важливим, щоб при запиті, наприклад, «ПІБ педагога» на перших сторінках видачі в пошукових системах була лише позитивна інформація.
Ще одним інформаційним майданчиком для формування цифрової репутації є Вікіпедія – один із найавторитетніших сайтів у світі. Стаття про людину у Вікіпедії є елементом престижу; вона гарно індексується пошуковими системами й зазвичай потрапляє на перші місця у списку видачі. Не випадково зараз багато бізнесменів, політиків, громадських діячів прагнуть «потрапити» до Вікіпедії, про що свідчать як запеклі дискусії щодо значимості об‘єктів статті на службових сторінках самої онлайн-енциклопедії, так і існування українських та світових «фірм» (наприклад, WikiBusiness), які пропонують послуги створення, захисту від видалення статей, доповнення статей позитивною інформацією та видалення негативної. У січні 2020 року ГО «Вікімедіа Україна» в своєму блозі навіть опублікувала попередження, в якому закликала не користуватися такими «послугами» й не платити шахраям, адже ніякої гарантії вони надати не можуть [4].
Педагогу «потрапити» у Вікіпедію достатньо важко, адже критерії значимості для діячів освіти досить суворі: навіть звання «Заслужений вчитель України» не є автоматичною «перепусткою». Значимими для українськомовного розділу Вікіпедії є лауреати відомих міжнародних і українських конкурсів, премій у своїй галузі; автори публікацій у провідних наукових журналах; автори великих довідкових видань, підручників (навчальних посібників) для початкової, середньої і вищої школи, які використовуються за межами навчального закладу, в якому працював чи працює автор; автори значної кількості науковопопулярних публікацій на широко відомих Інтернет-ресурсах, у журналах тиражем не менше 1000 примірників, книг тиражем не менше 500 примірників; розробники оригінальної методики освіти, що викликала резонанс у професійному педагогічному співтоваристві та в суспільстві загалом [3].
Написання статті у Вікіпедію про себе або про знайому людину категорично не заборонено, але не вітається через конфлікт інтересів. Отже, краще вже «дочекатися», поки особою не зацікавиться сторонній редактор Вікіпедії. Також слід пам‘ятати, що до статті може бути додана як позитивна, так і критична інформація, і якщо критика підтверджена авторитетними джерелами, то вона не може бути видалена з Вікіпедії. До речі, в українськомовному розділі Вікіпедії є кілька прикладів, коли діячі науки й освіти намагалися вилучити критичну інформацію про себе, залучаючи до дискусій на сторінках обговорення статей колег, підлеглих та студентів (приклади конкретизувати не будемо з етичних міркувань). Усі ці спроби закінчилися невдало.
Отже, створення та популяризація власного контенту, потужна саморозповідь розширює й поглиблює особисту цифрову репутацію, сприяє привабливому позиціонуванню стосовно потенційних інших. Вираження власної індивідуальності через смисли та історії, візуалізацію, розповіді про діяльність, що містяться в особистих профілях, на персональних та незалежних ресурсах, впливають на професійну цифрову репутацію педагога, управління якою є своєрідною спробою подолати розбіжність між тим, як особа сприймає себе, й тим, як її бачать інші.
ЛІТЕРАТУРА
1. Fertik M. The Reputation Economy: How to Optimize Your Digital Footprint in a World Where Your Reputation Is Your Most Valuable Asset / Michael Fertik, David C. Thompson, 2015. – 256 с.
2. Lieb R. How Your Content Strategy Is Critical For Reputation Management [Електронний ресурс] / Rebecca Lieb // Marketing Land. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: https://marketingland.com/how-your-content-strategy-is-critical-forreputation-management-16073.
3. Вікіпедія:Критерії значимості/Особи [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Критерії_значимості/Особи.
4. Говор Д. ГО «Вікімедіа Україна» попереджає: користуючись Вікіпедією, не платіть шахраям! [Електронний ресурс] / Дмитро Говор // Вікімедіа Україна. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://wikimediaukraine.wordpress.com/2020/01/23/wiki-fraud/.
5. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 No 2145-VIII.
Немає коментарів:
Дописати коментар