Проблеми збереження та створення нових пам’яток місцевого значення на прикладі Кременчуцького району (тези)

Кущ Олег. Проблеми збереження та створення нових пам’яток місцевого значення (на прикладі Кременчуцького району). Музейна педагогіка в умовах воєнного стану : збірник матеріалів Міжнародного круглого столу, м. Київ, 26 травня 2022 р. / за наук. ред. С. О. Довгого. Київ : Національний центр «Мала академія наук України», 2022. С. 356–362.

Кущ Олег,
методист ліцею, Кременчуцький педагогічний коледж
імені А.С. Макаренка, м. Кременчук,
olegkushch77@gmail.com

ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СТВОРЕННЯ НОВИХ ПАМ’ЯТОК МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ НА ПРИКЛАДІ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ

Згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини», «пам’ятка культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» [1]. На сайті Міністерства культури та інформаційної політики України оприлюднений Державний реєстр нерухомих пам'яток України [2], але його списки застарілі (з топографічними назвами до 2014 року та адміністративними одиницями до 2020 року), неточні та неповні. Так, у розділі «Перелік пам'яток місцевого значення» оприлюднений реєстр пам’яток Полтавської області, згідно з яким у Кременчуці наявний лише один такий об’єкт – пам’ятка історії «Будинок, в якому жив педагог та письменник А. С. Макаренко» [3]. Загалом дивний документ, бо в колонці «№ та дата наказу МКТ/Мінкультури про занесення до Реєстру» є накази за 2020 рік, а в колонці «Місцезнаходження» ми натрапляємо на «Комсомольськ» та «вулицю Леніна». Отже, з обліком пам’яток культурної спадщини в Україні ситуація складна.

Набагато більше, ніж державні органи, в цьому напрямі зробили небайдужі ентузіасти. Так із 2012 року в Україні ГО «Вікімедіа Україна» проводить фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки», який є частиною міжнародного фотоконкурсу пам’яток культурної спадщини «Wiki Loves Monuments», метою якого є зібрати фотографії всіх пам’яток культурної спадщини світу, що дасть змогу проілюструвати статті Вікіпедії, яку щодня переглядають мільйони людей в усьому світі. Із 2012 року українські волонтери, які беруть участь у підготовці та проведенні конкурсу, намагаються укласти єдину базу пам’яток культурної спадщини України, яка буде доступна для всіх. Ними створений найбільш вичерпний реєстр об’єктів культурної спадщини України [4], й ця робота ще не завершена [5]. Деякі з цих волонтерів у такі важкі для нашої країни місяці фіксують пошкодження та руйнування пам’яток. До речі, серед активних учасників та переможців конкурсу «Вікі любить пам’ятки» багато освітян із різних регіонів України: Світлана Дячок (с. Колиндяни Чортківського району Тернопільської області), Ольга Лобода (м. Ромни Сумської області), Андрій Гриценко (м. Глухів Шосткінського району Сумської області), Жанна Олексієнко (м. Заводське Миргородського району Полтавської області), Любов Суверньова (м. Селидове Покровського району Донецької області), Галина Качуровська (м. Бар Жмеринського району Вінницької області) та інші. Їхніми світлинами проілюстровані тисячі статей Вікіпедії про пам’ятки України.

Створення єдиної та повної бази культурної спадщини України є дуже важливою та нагальною справою, адже в останні вісім років її склад швидко змінюється: багато пам’яток уже демонтували в рамках процесу декомунізації, який розпочався з «ленінопаду» в 2014 році, натомість з’явились нові, присвячені героям сучасної України та подіям Майдану й Російсько-української війни. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни з окупантами, можна стверджувати, що питання декомунізації та дерусифікації вже майже не викликає палких дискусій, і вже зараз є очевидним, що після Перемоги України цей процес дійде до свого логічного завершення. Отже, постане питання «Чим замінити позбавлені охоронного статусу й демонтовані пам’ятки або ті, які не буде сенсу відновлювати через їхній зв'язок із Російською Федерацією та Радянським Союзом?» Адже зараз, якщо взяти за приклад Кременчуцький район, більшість пам’яток району – це типові пам’ятники на братських могилах радянських воїнів, а процес демонтажу таких монументів «визволителям» уже розпочався [6].

До речі, цікавим досвідом того, що робити з пам’ятниками радянського періоду, є створення так званих «парків тоталітарного мистецтва», як от парк «Мементо» в Будапешті, парк «Грутас» поблизу Друскінінкая в Литві чи Музей соціалістичного мистецтва в Софії. В 2019 році на Сумщині біля Путивля відкрили перший в Україні подібний музей просто неба – «Парк радянського періоду» [7]. А експонатів для подібних музеїв ще зберіглося чимало, адже деякі демонтовані радянські пам’ятники не були розтрощені й досі лежать, наприклад, на подвір’ях комунальних підприємств, або ж просто були перенесені та встановлені на закритих територіях. Так, пам’ятник робітнику-революціонеру, колишньому працівнику Крюківських вагонних майстерень Івану Федоровичу Котлову (архітектор В. С. Васильєв, скульптори І. П. Ястребов та Ю. Ю. Шорохов), який раніше стояв у однойменному сквері в Кременчуці, в 2016 році демонтували та перевезли на територію Крюківського вагонобудівного заводу, де він зараз і стоїть.

Пам’ятник Іванові Котлову на території КВБЗ в 2019 © Олег Кущ

Звісно, буде продовжуватися процес комеморації героїв та подій Російсько-української війни, адже нам є кого й що уславлювати. Але тут уже наявний ряд проблем. По-перше, це наявність помилок, про що неодноразово писали мас-медіа [8; 9]. Є такі випадки й у Кременчуці. Наприклад, в жовтні 2015 до Дня захисника України була урочисто відкрита меморіальна дошка старшому лейтенанту Збройних сил України Андрію Покладову, який загинув 19 лютого 2015 під час боїв за Дебальцеве при відході із Чорнухиного. На дошці міститься зображення Ордену Богдана Хмельницького, але, на жаль, автори грубо помилилися, зобразивши радянський військовий орден замість державної нагороди України.

Меморіальна дошка Андрію Покладову (встановлена в 2015) © Олег Кущ

По-друге, це низька якість виконання [10]. Як приклад можна навести дві пам’ятні дошки на будівлі Кременчуцького ліцею № 17 «Вибір» імені М. Г. Неленя: колишньому директору школи Миколі Гавриловичу Неленю (1993) та випускнику школи, солдату Збройних сил України, який загинув 5 травня 2015 поблизу Авдіївки, Миколі Мартинюку (2017). Різниця у виконанні та якості помітна неозброєним оком, до того ж на дошці Миколі Мартинюку знов-таки помилки.

Меморіальна дошка Миколі Неленю (встановлена в 1993) © Олег Кущ

Меморіальна дошка Миколі Мартинюку (встановлена в 2017) © Олег Кущ

У багатьох випадках пам’ятні знаки та меморіальні дошки встановлюють з власної ініціативи й власним коштом родичі, друзі або побратими, замовляючи їх у фірмах, які спеціалізуються на виготовленні надгробних пам'ятників з граніту. Тому часто вони однотипні, не перебувають на балансі держструктур і ніде не обліковуються. Хоча, звісно, цим мали б займатися саме держструктури, адже й фінансові можливості в них більші. Хоча сама стандартизованість дошок не обов’язково є мінусом, згадаємо хоча б славнозвісні «сині таблички» (Blue plaques) у Великій Британії – стандартні, розташовані в громадських місцях меморіальні дошки, які відзначають зв’язок між місцем і пов’язаною з ним відомою особистістю. Такий досвід, на наш погляд, заслуговує на увагу.

Також слід згадати ще про проблему відсутності «свободи панорами» в Україні – тобто відсутності права публікувати в будь-якій формі зображення художніх творів (до яких належать і пам’ятники, й меморіальні дошки), що розміщені в публічних місцях. Відсутність «свободи панорами» не дозволяє, наприклад, без перешкод знімати кліпи або рекламу на вулицях українських міст, фільми про сучасну архітектуру України, друкувати рекламу туристичних маршрутів тощо. Через її відсутність зображення таких пам’яток, як меморіали, присвячені Незалежності України, жертвам Голодомору, загиблим героям Російсько-української війни, не можуть бути опублікованими без дозволу автора або його нащадків з будь-якою метою, окрім інформаційної [11, 12].

Кілька разів активісти, які займаються адвокацією «свободи панорами» були близькі до мети, але жоден законопроєкт так і не був прийнятий (так законопроєкт №1043 не був прийнятий через дострокові вибори до Верховної Ради у 2019 році) [13, 14]. Зараз, звісно, питання «свободи панорами» не на часі, але після Перемоги України варто все ж його вирішити, адже це сприятиме, зокрема, й справі збереження та вивченню культурної спадщини, й зростанню популярності України як туристичної країни.

Отже, важливими проблемами в галузі культурної спадщини України, окрім збереження пам’яток культури від знищення в умовах воєнних дій та завершення процесу декомунізації та дерусифікації, є: 1) удосконалення стратегії комеморації, яка б сприяла формуванню загальнонаціональної ідентичності; 2) актуалізація списків пам’яток, створення повного та точного їх реєстру; 3) перевірка стану пам’яток та їх покращення; 4) впровадження в Україні «свободи панорами». Коли це буде зроблено, ми матимемо повний і актуальний Державний реєстр нерухомих пам’яток України, які відображатимуть нашу історію й цінності, які будуть утримуватися в належному стані та сприятимуть туристичній привабливості країни.

Список літератури

1. Закон України «Про охорону культурної спадщини». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1805-14#Text (дата звернення: 25.05.2022).

2. Державний реєстр нерухомих пам'яток України. Міністерство культури та інформаційної політики України. URL: https://mkip.gov.ua/content/derzhavniy-reestr-neruhomih-pamyatok-ukraini.html (дата звернення: 25.05.2022).

3. Перелік пам'яток місцевого значення. Міністерство культури та інформаційної політики України. URL: https://mkip.gov.ua/content/derzhavniy-reestr-pamyatok-miscevogo-znachennya.html (дата звернення: 25.05.2022).

4. Списки пам'яток. Вікі любить пам'ятки. URL: https://wlm.org.ua/lists/ (дата звернення: 25.05.2022).

5. Дніпропетровщина — рідна область Президента — восьмий рік не надає списки пам’яток… Вікі любить пам’ятки. URL: https://wlm.org.ua/dnipropetrovska-oblast-lists/ (дата звернення: 25.05.2022).

6. У Стрию демонтували пам'ятник радянському солдату. Еспресо. URL: https://zahid.espreso.tv/u-striyu-demontuvali-pamyatnik-radyanskomu-soldatu (дата звернення: 25.05.2022).

7. На Сумщині відкрили перший в Україні парк радянського періоду. Everyday.Sumy. URL: https://everyday.sumy.ua/na-sumshhini-vidkrili-pershij-v-ukra%D1%97ni-park-radyanskogo-periodu/ (дата звернення: 25.05.2022).

8. Меморіальні дошки учасникам АТО: без фото, з помилками і не на своїх місцях. Трибуна-Бровари. URL: https://brovary.net.ua/memorialni-doshky-uchasnykam-ato-bez-foto-z-pomylkamy-i-ne-na-svoyih-mistsyah/ (дата звернення: 25.05.2022).

9. Кохан В. Вражаюча безграмотність: у Сумах на меморіальній дошці, встановленій на честь загиблого в ООС командира, зробили понад 10 помилок. УНІАН. URL: https://www.unian.ua/society/u-sumah-na-memorialniy-doshci-vstanovleniy-na-chest-zagiblogo-v-oos-komandira-zrobili-ponad-10-pomilok-foto-novini-ukrajini-11303543.html (дата звернення: 25.05.2022).

10. Петруньо К. На Закарпатті пошкодили меморіальні дошки загиблим воїнам у зоні АТО. Що про це відомо. Суспільне мовлення України. URL: https://suspilne.media/165005-na-zakarpatti-poskodzeni-memorialni-doski-zagiblim-irsavcanam-v-zoni-ato-so-pro-ce-vidomo/ (дата звернення: 25.05.2022).

11. Гончарова К. Селфі з пам’ятником — порушення? Навіщо потрібна свобода панорами. Детектор медіа. URL: https://ms.detector.media/zakonodavstvo/post/23592/2019-10-01-selfi-z-pamyatnykom-porushennya-navishcho-potribna-svoboda-panoramy/ (дата звернення: 25.05.2022).

12. Букет Є. Тернистий шлях до свободи панорами. Український інтерес. URL: https://uain.press/blogs/yevgen-buket-ternystyj-shlyah-svobody-panoramy-435501 (дата звернення: 25.05.2022).

13. Костін П. Приберіть камери! Що означає відсутність «свободи панорами» в Україні? Вікімедіа Україна. URL: https://blog.wikimedia.org.ua/2018/12/12/svoboda-panoramy/ (дата звернення: 25.05.2022).

14. Костін П. «Свобода панорами» близько як ніколи, але… Аналіз законопроєкту від Мінекономіки. Вікімедіа Україна. URL: https://blog.wikimedia.org.ua/2020/09/04/free-panorama/ (дата звернення: 25.05.2022).